Назад до новин
IInkludX Editorial
·16 листопада 2026 р.·🇳🇴🇸🇪🇩🇰

Альтернативна вартість виключення: Норвегія в європейській перспективі

Коли економісти говорять про альтернативну вартість, вони мають на увазі цінність найкращої альтернативи, від якої ви відмовляєтеся. Якщо застосувати це до виключення з ринку праці, питання полягає не лише в тому, "скільки коштують виплати?", а в тому, "що ми втрачаємо, коли люди, які могли б працювати, залишаються поза роботою?" — втрачений випуск продукції, втрачені податкові надходження, а дедалі більше в Норвегії — втрачені робочі руки в сфері охорони здоров'я та догляду.

Нова доповідь Коре Хагена (Kåre Hagen) з OsloMet, підготовлена на замовлення NHO Geneo, ставить це питання в центр уваги. Її головна теза: проблема норвезької системи соціального забезпечення — не нестача грошей, а нестача людей. Ця стаття зіставляє аргументацію Хагена з даними власних аудиторів Норвегії, ОЕСР та порівнянних європейських країн.


1. Видимий рахунок: виплати

Витрати Норвегії на виплати, пов'язані зі здоров'ям, високі за будь-якими стандартами.

  • Державний бюджет на 2025 рік виділив NOK 255 мільярдів на допомогу з тимчасової непрацездатності, допомогу з оцінки працездатності (AAP) та допомогу з інвалідності. Як частка ВВП материкової частини країни, Норвегія витрачає майже у чотири рази більше за середній показник ОЕСР на виплати, пов'язані зі здоров'ям (огляд державних витрат, проведений Oslo Economics, Frisch Centre та OsloMet, червень 2025 року).
  • Згідно з Економічним оглядом Норвегії ОЕСР 2026 року, витрати на тимчасову непрацездатність та інвалідність становлять близько 22% від загальних державних витрат, або понад 8% ВВП материкової частини.
  • NAV та Directorate of Health очікують, що витрати на ці виплати зростуть з NOK 243 мільярдів у 2023 році до NOK 262 мільярдів до 2033 року (у кронах 2025 року).
  • У звіті ОЕСР Restoring Public Finances (травень 2026 року) зазначається, що витрати Норвегії на тимчасову непрацездатність та інвалідність, як частка ВВП, майже вшестеро вищі, ніж в Ірландії — і що стан здоров'я населення не може пояснити таку велику різницю.

Порівняння з сусідами

InkludX зібрав дані про державні грошові виплати з інвалідності та тимчасової непрацездатності за спільним визначенням (виплати, що фінансуються роботодавцем, виключені; останній доступний рік):

| Країна | Частка ВВП | На особу віком 15–64 роки |

|---|---|---|

| Норвегія (2024) | 4,5% | €5 734 |

| Данія (2024) | 3,4% | €3 598 |

| Німеччина (2023) | 2,0% | €1 573 |

| Швеція (2024) | 1,5% | €1 281 |

Визначення в деталях відрізняються між національними системами, тому це порівняння слід сприймати як порядок величини. Але різниця велика. Реформи в інших країнах показують, що приплив можна зменшити: у Нідерландах щорічний приплив до системи виплат з інвалідності знизився з 1,5% робочої сили наприкінці минулого століття до 0,5% у 2022 році; Швеція посилила критерії для довгострокової допомоги з інвалідності реформою 1 липня 2008 року. Повні дані та джерела — на наших сторінках fiscal cost of exclusion.


2. Прихований рахунок: втрачена робота

Виплати — це трансфер: гроші залишаються в економіці. Реальна економічна втрата — це робота, яка не відбувається. Кілька європейських країн тепер оцінюють це безпосередньо.

  • Велика Британія: Department for Work and Pensions оцінює, що погіршення здоров'я та інвалідність серед населення працездатного віку, які перешкоджають роботі, коштували британській економіці £240–330 мільярдів у 2022 році, порівняно з £114–149 мільярдами в оцінці 2016 року. Втрачений випуск продукції лише через економічну неактивність має центральну оцінку в £132 мільярди, а недоотримані податки та внески National Insurance — £57 мільярдів.
  • Німеччина: Federal Institute for Occupational Safety and Health (BAuA) оцінює, що лікарняні у 2024 році — 881,5 мільйона днів непрацездатності, 20,8 на одного працівника — коштували €134 мільярди втраченого виробництва та €227 мільярдів втраченої валової доданої вартості.
  • Норвегія: Звіт Vista Analyse для Ministry of Labour and Social Inclusion (2025) оцінює соціально-економічну вартість пов'язаного з роботою погіршення здоров'я, лікарняних та виходу з ринку праці серед жінок у NOK 59 мільярдів на рік. Зниження рівня лікарняних у жінок до рівня чоловіків коштувало б NOK 19 мільярдів на рік.

Ці оцінки використовують різні методики і не є прямо порівнянними. Разом вони показують, що втрата випуску продукції має той самий порядок величини, що й рахунок за виплати, або навіть більший.


3. Норвезький поворот: вартість — це люди

Саме тут доповідь Хагена додає дещо нове. В Норвегії, стверджує він, дефіцитний ресурс — не гроші для виплат, а люди для надання персональних соціальних послуг, на які населення має право. Це змінює значення альтернативної вартості виключення: кожна людина поза роботою, яка могла б працювати, — це також відсутній помічник медсестри, працівник догляду чи працівник дитячого садка.

Його цифри:

  • Норвегія опустилася з одного з найвищих показників зайнятості в Європі на початку 2000-х років на 7-ме місце. Для людей віком 20–66 років без імміграційного походження рівень зайнятості становив 79,8% у 2001 році та 79,3% у 2024 році — практично без змін, незважаючи на понад два десятиліття угод Inclusive Working Life.
  • Скорочення лікарняних та кількості людей на AAP та допомозі з інвалідності на 10% заощадило б NOK 25 мільярдів. Якби ці люди працювали в середньому напівставку, це додало б цінність, еквівалентну 35 000 повних робочих місць (Hagen, з посиланням на Andersen 2026).
  • Якби в кожному муніципалітеті рівень лікарняних у сфері охорони здоров'я та догляду був таким же низьким, як у найкращих 20%, служби отримали б 10 800 повних штатних одиниць — без збільшення державних витрат.
  • 105 000 молодих людей віком до 30 років перебувають поза роботою та освітою.

Норвегія вже витрачає значні кошти, намагаючись виправити це: приблизна оцінка Хагена — NOK 50–60 мільярдів на рік на послуги з інклюзії. Проте виключення не зменшилося за три десятиліття. ОЕСР доходить схожого висновку з фіскального боку і закликає до комплексної реформи, моделюючи вигоди від скорочення кількості отримувачів допомоги з інвалідності з 14% до 10% населення працездатного віку та лікарняних з приблизно 27 до 18 днів на повну штатну одиницю на рік.


Що кажуть власні аудитори Норвегії

Office of the Auditor General (Riksrevisjonen) дійшов висновків, близьких до висновків Хагена, у серії аудитів.

  • Запобігання виходу з ринку праці (Dokument 3:5 (2025–2026), листопад 2025 року) — отримав оцінку kritikkverdig (такий, що підлягає критиці). Цілі зі зменшення виходу з ринку праці та зниження лікарняних не досягнуті. Допомога з інвалідності, AAP та допомога з тимчасової непрацездатності разом коштують NOK 240 мільярдів, 12,5% видатків державного бюджету. У грудні 2024 року 158 500 людей отримували AAP та 373 000 — допомогу з інвалідності — 15% населення віком 18–66 років. Лікарняні зросли з 5,6% у 2015 році до 6,8% у 2024 році. Отримувачі AAP, які не працювали, чекають у середньому щонайменше 17 місяців перед початком програми на ринку праці.
  • Молодь поза роботою (Dokument 3:17 (2023–2024), серпень 2024 року) — також оцінено як kritikkverdig. Кількість молоді на допомозі з інвалідності більш ніж подвоїлася — з 10 400 у 2013 році до 21 800 у 2023 році, і 8,3% усіх 18–29-річних отримували пов'язану зі здоров'ям виплату наприкінці 2023 року — вища частка, ніж в інших країнах ОЕСР. Серед тих, хто потребує спеціально адаптованої підтримки, лише 16% мали роботу або навчалися через шість місяців. "Ми не можемо дозволити собі, щоб так багато молодих людей випадали з трудового життя", — сказав Генеральний аудитор Karl Eirik Schjøtt-Pedersen. "Noreg treng arbeidskrafta deira" — Норвегії потрібна їхня праця.
  • Потужність охорони здоров'я та догляду: Посилаючись на довгострокові перспективи уряду, Riksrevisjonen зазначає, що Норвегії знадобиться на 180 000 більше людей, зайнятих у сфері охорони здоров'я та догляду, до 2060 року, що означає дефіцит робочої сили, і що майбутні виклики неможливо подолати без підвищення продуктивності (жовтень 2025 року). Аудит послуг для людей похилого віку (травень 2026 року) виявив, що хоча штат та активність у муніципалітетах зросли з 2015 по 2024 рік, менше людей старше 80 років отримували домашній догляд та менше користувалися будинками для людей похилого віку — тоді як кількість людей старше 80 років зросте на 50% до 2033 року порівняно з 2024 роком.
  • Гроші проти результатів (Dokument 3:15 (2025–2026), червень 2026 року): держава не має системної інформації про зв'язок між використанням ресурсів та результатами — оцінено як ikke tilfredsstillende (незадовільно).

Іншими словами, аудитори підтверджують три стовпи аргументації Хагена: зусилля з інклюзії не дають результатів, молодь — найшвидше зростаюча група поза роботою, а ключове обмеження в соціальних послугах — це люди.


4. Що працює — і яку віддачу це дає

Якщо альтернативна вартість — це проблема, то питання полягає в тому, які заходи перетворюють отримувачів виплат на працівників за прийнятну ціну. Європейські дані вказують у тому ж напрямку, що й аргумент Хагена "перевернути перспективу": спочатку працевлаштувати людей, а потім підтримувати їх.

  • Individual Placement and Support (IPS), Нідерланди: Загальнонаціональне дослідження людей з важкими психічними захворюваннями, які отримують допомогу з тимчасової непрацездатності або інвалідності (BMJ Public Health, 2024), порівняло 863 учасники IPS з 16 466 учасниками традиційної професійної реабілітації. IPS підвищив шанс на конкурентну роботу на 3,7–7,5 відсоткового пункту і в середньому був економічно вигідним для суспільства та платника виплат — хоча невизначеність була значною.
  • Prompt Mental Health Care, Норвегія: У рандомізованому дослідженні з подальшим спостереженням за реєстрами до п'яти років (Psychological Medicine, 2025) учасники мали більшу ймовірність постійної роботи без виплат. Співвідношення вигод до витрат оцінювалося на рівні 5,26, тоді як різниця в державних витратах була незначною.

Хаген додає дві пропозиції, спрямовані на стимули: зробити справді вигідним як для роботодавців, так і для людей на AAP чи допомозі з інвалідності початок трудових відносин — наприклад, дозволивши людині віддавати частину своєї виплати як субсидію на заробітну плату — і перенести завдання в недоукомплектованих службах догляду у робочі місця, розроблені для людей, яким важко отримати звичайну роботу.


Підсумок

З європейської точки зору, проблема Норвегії не в тому, що вона щедра. Проблема в тому, що вона платить двічі: один раз через один з найвищих рахунків за виплати в Європі, і вдруге через роботу, податкові надходження та потужність догляду, від яких вона відмовляється. Країни, яким вдалося знизити приплив, зробили це, змінивши те, як працюють системи, а не просто витрачаючи більше. Для роботодавців висновок прямий: якщо наступне покоління працівників догляду та колег має прийти з тих, хто зараз перебуває поза роботою, інклюзія має відбуватися на робочому місці — і вона має окупатися для обох сторін.


Джерела

Поділитися цією статтею

Пов'язані новини